1. Словник української мови в 11 томах

скородити

СКОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка.

1. Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати.

Онися тикнула йому в руки граблі, й він мусив скородити, а потім чистити доріжки (Н.-Лев., III, 1956, 107);

По примороженій ріллі не скородили озимини, щоб не зривати скиби з корінцями (Горд., Цвіти.., 1951, 18);

*Образно. Її [пустиню] орали кінськії копита, Скородили списи (Фр., XIII, 1954, 281);

Кулі.. з форкотом скородили свіжу ріллю (Стельмах, II, 1962, 193);

// чим. Залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин.

Коли його кінь вгрузає у сніг, то полісовщик починає шкарубкими передами скородити поле (Стельмах, І, 1962, 87).

2. розм. Те саме, що дря́пати¹ 1.

Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає (Вовчок, І, 1955, 109).

3. перен., рідко. Завдавати ударів кому-небудь.

Де тільки яка заваруха на ярмарку або на храму, де пахне бійкою, — безпремінно й Інокентій там треться. Чи молоді, чи старі чоловіки затівають бійку, йому байдуже: вривається з гиркою-фунтовичком у кулаці — і пішов скородити направо й наліво (Тют., Вир, 1964, 21);

Гукнув Карпо до сусідів, торкаючи рукою шаблю біля боку: — Панів скородити треба, нехай земля трохи почекає (Ле, Україна, 1940, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скородити — скоро́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скородити — Боронувати; ЖМ. дряпати; (ребра) п. рахувати, лічити; Ф. бити. Словник синонімів Караванського
  3. скородити — див. боронувати; гребти Словник синонімів Вусика
  4. скородити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати. || чим. Залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин. 2》 розм. Те саме, що дряпати I 1). 3》 перен., рідко. Завдавати ударів кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скородити — СКОРО́ДИТИ, джу, диш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Розпушувати землю бороною, граблями; боронувати. Онися тикнула йому в руки граблі, й він мусив скородити, а потім чистити доріжки (І. Словник української мови у 20 томах
  6. скородити — БОРОЗНИ́ТИ (залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин), ОРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм. Вона дивилась на Дробота глибокими очима, печальна зморшка борознила широке чоло (С. Словник синонімів української мови
  7. скородити — Скоро́дити, -ро́джу, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скородити — Скоро́дити, -джу, -диш гл. Бороновать передъ посѣвомъ. Вас. 196. Чуб. VII. 401. Він оре, скороде, конопельки сіє. Мет. 309. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. Словник української мови Грінченка