1. Словник української мови у 20 томах

скором

СКО́РОМ, у, ч.

М'ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у пісні дні.

Пряла [Грициха] в село вовну й повісма, а за то [те] діставала .. то муки, то скорому (Л. Мартович);

– Дома пощуся, а коли їду на ярмарки, то мусиш і скором вживати, – щиросердо і збентежено признається сповідник (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скором — ско́ром іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скором — -у, ч. М'ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у пісні дні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скором — Ско́ром, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скором — СКО́РОМ, у, ч, М’ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у пісні дні. Пряла [Грициха] в село вовну й повісма, а за то [те] діставала.. то муки, то скорому (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  5. скором — Скором, -му м. Скоромное. Скільки скорому, стільки й гріха. Левиц. І. У середу нічого скоромом запихатися. Харьк. г. Словник української мови Грінченка