скорочений

СКОРО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до скороти́ти.

Мовлення може бути скорочене настільки, що співрозмовники можуть розуміти один одного буквально “з півслова” (з наук.-попул. літ.);

Величина шлунка пристосовується до його наповнення, тобто в шлунку ніколи нема порожнього простору, він завжди скорочений (з наук.-попул. літ.);

Моя Ірен, чого ти така сумна, сумна? Вже тиждень без роботи – скорочена вона (В. Сосюра);

// скоро́чено, безос. пред.

Від Козельця, через Чернігівщину, Сумщину, Курську й Орловську області, дорогу [на Москву] набагато скорочено (з газ.);

Микола відчув, що Гиря неприхильний до Радянської влади, але не міг зрозуміти, .. чому під час чистки апарату млина його, Гирю, не скорочено (В. Гжицький).

2. у знач. прикм. Який після скорочення став менший за кількістю, об'ємом, величиною і т. ін.

Професор готував для перевидання скорочений курс своєї наукової праці (Ю. Смолич);

Скорочений робочий день.

3. у знач. прикм. Виражений коротко, позначений початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом.

Наказовий спосіб доречніший для передачі несподіваної дії, викликаної попереднім розгортанням подій; скорочене ж дієслово вживається тільки із значенням раптовості дії, не зумовленої прямо іншими діями (з наук. літ.).