1. Словник української мови у 20 томах

скорчений

СКО́РЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ско́рчити.

Одноокого штовхнуто до гурту скорчених од болю і відчаю, мався бути тепер поводирем своїм скаліченим браттям (П. Загребельний);

Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок (Марко Черемшина);

// у знач. прикм.

На підлозі .. у неприродній позі лежав скорчений чоловік (Іван Ле);

Хотів був стріляти [хорунжий], та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорчений — ско́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скорчений — див. кривий; скручений Словник синонімів Вусика
  3. скорчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скорчити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скорчений — Зісудомлений, зібганий, скарлючений, скоцюрблений, покулений, див. корчити Словник чужослів Павло Штепа
  5. скорчений — Ско́рчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скорчений — СКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ско́рчити. Одноокого штовхнуто до гурту скорчених од болю і відчаю, мався бути тепер поводирем своїм скаліченим браттям (Загреб. Словник української мови в 11 томах