1. Словник української мови в 11 томах

скорчений

СКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ско́рчити.

Одноокого штовхнуто до гурту скорчених од болю і відчаю, мався бути тепер поводирем своїм скаліченим браттям (Загреб., Диво, 1968, 280);

Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок (Черемш., Тв., 1960, 88);

// У знач. прикм.

На підлозі.. у неприродній позі лежав скорчений чоловік (Ле, Право.., 1957, 196);

Хотів був стріляти [хорунжий], та скорчена рука не змогла направити постріл (Довж., І, 1958, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорчений — ско́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скорчений — див. кривий; скручений Словник синонімів Вусика
  3. скорчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скорчити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скорчений — Зісудомлений, зібганий, скарлючений, скоцюрблений, покулений, див. корчити Словник чужослів Павло Штепа
  5. скорчений — СКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ско́рчити. Одноокого штовхнуто до гурту скорчених од болю і відчаю, мався бути тепер поводирем своїм скаліченим браттям (П. Словник української мови у 20 томах
  6. скорчений — Ско́рчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)