скочуватися

СКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКОТИ́ТИСЯ, скочу́ся, ско́тишся, док.

1. Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз.

Гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою униз (І. Нечуй-Левицький);

– Цей шеєліт я знайшов біля підніжжя гірського урвища. Значить, він колись скотився з гори (О. Донченко);

Угорі почулося шарудіння, і вниз скотився камінчик (М. Трублаїні);

Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза (О. Ковінька);

// Котячись, перевертаючись, падати, з'їжджати вниз (перев. про людину).

– В одну мить я скотився клубком з клуні (І. Цюпа);

Згори клубочком скотився чоловік (Григорій Тютюнник);

// Сповзати з чогось, падати звідки-небудь.

Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося [з сіряка] на землю (Панас Мирний);

Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву (І. Нечуй-Левицький);

Там, скотившись з подушок, лежить на голому полу хвора Макариха (Л. Яновська);

// Сунучись, переміщатися в інше місце, нахилятися (перев. про голову).

Її голова скотилась на залом спинки канапи, аж звісилась набік (І. Нечуй-Левицький);

// Спускатися до горизонту (про місяць, сонце і т. ін.).

Місяць поволі скочувався у лісову гущавину (М. Стельмах);

Сонце за обрій скотилось В тихі покої свої... (Г. Бойко);

Скотилася в небі зірка (А. Шиян);

// Переміщатися, стікати, текти вниз (про воду, сльози, краплі поту і т. ін.).

Скочуючись по схилу, стічні води руйнують ґрунт (із журн.);

Одна по одній виступали і скочувалися по жовтих запалих щоках круглі, прозорі горошинки сліз (В. Козаченко);

Майор сидів блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (П. Кочура);

З гострих кінців листя дощинки [дрібні краплі дощу] скочувалися на лопушиння (С. Чорнобривець);

З Мар'янчиних очей на білий халат скотилася сльоза (О. Десняк).

2. З'їжджати, спускатися вниз по похилій поверхні.

Повозка скочується з горбка в долину, проскакує дерев'яний місток на потічку (Мирослав Ірчан);

Показались перші лави петлюрівців. Вони скочувалися в балку з гвинтівками наперевіс (О. Довженко);

З гори скотилась велика повозка і стала перед порогом (І. Нечуй-Левицький);

Мотоцикл скотився з насипу у рівчак (Ю. Смолич);

Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (С. Чорнобривець).

3. розм. Швидко спускатися, збігати, злазити звідки-небудь.

Стернями та картоплищами я скочуюсь до микитівського ставочка, де були отакенні коропи, аж поки їх не повиглушували бомбами (М. Стельмах);

Він вихорем пронісся мимо кімнати Кажана, скотився на перший поверх і побіг довгим коридором до виходу (О. Донченко);

Скотившися з велосипеда, вона ухопила Тосю в обійми (Ю. Смолич).

4. перен. Відмовляючись від попередніх поглядів, відходити, відступати до чого-небудь (перев. від чогось передового, прогресивного).

Не треба надто простолінійно розуміти і знамениту формулу Чернишевського: “Прекрасне – це життя”, бо тоді можна скотитись до грубого натуралізму (М. Рильський).

5. перен. Наступати, надходити.

Тихо скотився сумрак на сю веселу маленьку оселю (Г. Хоткевич).

6. тільки недок. Пас. до ско́чувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скочуватися — ско́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скочуватися — див. котитися Словник синонімів Вусика
  3. скочуватися — -уюся, -уєшся, недок., скотитися, скочуся, скотишся, док. 1》 Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз. || Котячись, перевертаючись, падати, з'їжджати вниз (перев. про людину). || Сповзати з чогось, падати звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скочуватися — I. КОТИ́ТИСЯ (рухатися, обертаючись), ПРОКО́ЧУВАТИСЯ, КОТИ́ТИ розм.; СКО́ЧУВАТИСЯ (униз). — Док.: покоти́тися, прокоти́ти, прокоти́тися, покоти́ти, скоти́тися. Словник синонімів української мови
  5. скочуватися — СКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКОТИ́ТИСЯ, скочу́ся, ско́тишся, док. 1. Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз. Гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою униз (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах