скочуватися
СКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКОТИ́ТИСЯ, скочу́ся, ско́тишся, док.
1. Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз.
Гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою униз (І. Нечуй-Левицький);
– Цей шеєліт я знайшов біля підніжжя гірського урвища. Значить, він колись скотився з гори (О. Донченко);
Угорі почулося шарудіння, і вниз скотився камінчик (М. Трублаїні);
Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза (О. Ковінька);
// Котячись, перевертаючись, падати, з'їжджати вниз (перев. про людину).
– В одну мить я скотився клубком з клуні (І. Цюпа);
Згори клубочком скотився чоловік (Григорій Тютюнник);
// Сповзати з чогось, падати звідки-небудь.
Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося [з сіряка] на землю (Панас Мирний);
Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву (І. Нечуй-Левицький);
Там, скотившись з подушок, лежить на голому полу хвора Макариха (Л. Яновська);
// Сунучись, переміщатися в інше місце, нахилятися (перев. про голову).
Її голова скотилась на залом спинки канапи, аж звісилась набік (І. Нечуй-Левицький);
// Спускатися до горизонту (про місяць, сонце і т. ін.).
Місяць поволі скочувався у лісову гущавину (М. Стельмах);
Сонце за обрій скотилось В тихі покої свої... (Г. Бойко);
Скотилася в небі зірка (А. Шиян);
// Переміщатися, стікати, текти вниз (про воду, сльози, краплі поту і т. ін.).
Скочуючись по схилу, стічні води руйнують ґрунт (із журн.);
Одна по одній виступали і скочувалися по жовтих запалих щоках круглі, прозорі горошинки сліз (В. Козаченко);
Майор сидів блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (П. Кочура);
З гострих кінців листя дощинки [дрібні краплі дощу] скочувалися на лопушиння (С. Чорнобривець);
З Мар'янчиних очей на білий халат скотилася сльоза (О. Десняк).
2. З'їжджати, спускатися вниз по похилій поверхні.
Повозка скочується з горбка в долину, проскакує дерев'яний місток на потічку (Мирослав Ірчан);
Показались перші лави петлюрівців. Вони скочувалися в балку з гвинтівками наперевіс (О. Довженко);
З гори скотилась велика повозка і стала перед порогом (І. Нечуй-Левицький);
Мотоцикл скотився з насипу у рівчак (Ю. Смолич);
Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (С. Чорнобривець).
3. розм. Швидко спускатися, збігати, злазити звідки-небудь.
Стернями та картоплищами я скочуюсь до микитівського ставочка, де були отакенні коропи, аж поки їх не повиглушували бомбами (М. Стельмах);
Він вихорем пронісся мимо кімнати Кажана, скотився на перший поверх і побіг довгим коридором до виходу (О. Донченко);
Скотившися з велосипеда, вона ухопила Тосю в обійми (Ю. Смолич).
4. перен. Відмовляючись від попередніх поглядів, відходити, відступати до чого-небудь (перев. від чогось передового, прогресивного).
Не треба надто простолінійно розуміти і знамениту формулу Чернишевського: “Прекрасне – це життя”, бо тоді можна скотитись до грубого натуралізму (М. Рильський).
5. перен. Наступати, надходити.
Тихо скотився сумрак на сю веселу маленьку оселю (Г. Хоткевич).
6. тільки недок. Пас. до ско́чувати.
Значення в інших словниках
- скочуватися — ско́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скочуватися — див. котитися Словник синонімів Вусика
- скочуватися — -уюся, -уєшся, недок., скотитися, скочуся, скотишся, док. 1》 Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз. || Котячись, перевертаючись, падати, з'їжджати вниз (перев. про людину). || Сповзати з чогось, падати звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скочуватися — I. КОТИ́ТИСЯ (рухатися, обертаючись), ПРОКО́ЧУВАТИСЯ, КОТИ́ТИ розм.; СКО́ЧУВАТИСЯ (униз). — Док.: покоти́тися, прокоти́ти, прокоти́тися, покоти́ти, скоти́тися. Словник синонімів української мови
- скочуватися — СКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКОТИ́ТИСЯ, скочу́ся, ско́тишся, док. 1. Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз. Гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою униз (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах