скреготуха
СКРЕГОТУ́ХА, и, ж., розм.
Та, що безупинно скрегоче, скреготить (у 3 знач.).
Заскреготала сорока, та що далі, то все хутчіш та все дрібніш... – А бодай тобі заціпило, скреготухо! – крикнув горобчик (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скреготуха — скреготу́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- скреготуха — -и, ж., розм. Та, що безупинно скрегоче, скреготить (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скреготуха — СКРЕГОТУ́ХА, и, ж., розм. Та, що безупинно скрегоче, скреготить (у 3 знач.). Заскреготала сорока, та що далі, то все хутчіш та все дрібніш… — А бодай тобі заціпило, скреготухо! — крикнув горобчик (Л. Укр., III, 1952, 482). Словник української мови в 11 томах