1. Словник української мови у 20 томах

скрекотати

СКРЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СКРЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Видавати скрекіт (у 1 знач.).

Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає (В. Забіла);

Нечутно промайнув кажан, скрекоче коник – тут і там – снуються миші (М. Драй-Хмара);

Розквакались, плигають, скрекотять [жаби] (Л. Глібов);

// перен., розм. Швидко, безупинно говорити.

– А ти, сороко, не скрекочи... Киш на своє гніздо! – скрикнув він на неї [Параску], скоса блимнувши оком (Панас Мирний);

Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п'яний Яшка Смолюк (І. Муратов).

2. перен. Утворювати скрекіт (у 2 знач.).

З мого села десь під горою, у вишнях, скрекоче кулемет (Г. Косинка);

Тут неугавно скрекотіли три лобогрійки на одній одноманітній, але бадьорій ноті (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрекотати — скрекота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скрекотати — Скрекотіти; (- сороку) сокотати, сокотіти, цокотати, цокотіти; (- кулемет) торохкотіти, строчити. Словник синонімів Караванського
  3. скрекотати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  4. скрекотати — -очу, -очеш і скрекотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Видавати скрекіт (у 1 знач.). || перен., розм. Швидко, безупинно говорити. 2》 перен. Утворювати скрекіт (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скрекотати — ДЕ́РКАТИ (видавати різкі звуки, схожі на деренчання — про деяких птахів, комах), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЧА́ТИ розм., ДРА́ТИ діал. Десь обік в трощах деркає деркач (І. Франко); В очеретах дерчали деркачі (П. Словник синонімів української мови
  6. скрекотати — Скрекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і скрекоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть; скрекоти́, скрекоті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скрекотати — СКРЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СКРЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Видавати скрекіт (у 1 знач.). Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає (Укр. поети-романтики.., 1968, 404); Нечутно промайнув кажан, скрекоче коник — тут і там — снуються миші (Др. Словник української мови в 11 томах
  8. скрекотати — Скрекота́ти, -кочу́, -чеш и скрекотіти, -чу, -тиш гл. Стрекотать, каркать, квакать. Чуб. II. 90. Сорока скрекоче — гості будуть. Ном. № 11793. І скрекотять жаби, мав тисяча дівок регоче на селі під великодні свята. К. Дз. 141. Словник української мови Грінченка