скрекотати
СКРЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СКРЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Видавати скрекіт (у 1 знач.).
Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає (Укр. поети-романтики.., 1968, 404);
Нечутно промайнув кажан, скрекоче коник — тут і там — снуються миші (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 129);
Розквакались, плигають, скрекотять [жаби] (Гл., Вибр., 1951, 122);
// перен., розм. Швидко, безупинно говорити.
— А ти, сороко, не скрекочи… Киш на своє гніздо! — скрикнув він на неї [Параску], скоса блимнувши оком (Мирний, IV, 1955, 362);
Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п’яний Яшка Смолюк (Мур., Бук. повість, 1959, 153).
2. перен. Утворювати скрекіт (у 2 знач.).
З мого села десь під горою, у вишнях, скрекоче кулемет (Кос., Новели, 1962, 56);
Тут неугавно скрекотіли три лобогрійки на одній одноманітній, але бадьорій ноті (Коп., Сусіди, 1955, 69).
Значення в інших словниках
- скрекотати — скрекота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скрекотати — Скрекотіти; (- сороку) сокотати, сокотіти, цокотати, цокотіти; (- кулемет) торохкотіти, строчити. Словник синонімів Караванського
- скрекотати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- скрекотати — -очу, -очеш і скрекотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Видавати скрекіт (у 1 знач.). || перен., розм. Швидко, безупинно говорити. 2》 перен. Утворювати скрекіт (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрекотати — СКРЕКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СКРЕКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Видавати скрекіт (у 1 знач.). Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає (В. Забіла); Нечутно промайнув кажан, скрекоче коник – тут і там – снуються миші (М. Словник української мови у 20 томах
- скрекотати — ДЕ́РКАТИ (видавати різкі звуки, схожі на деренчання — про деяких птахів, комах), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЧА́ТИ розм., ДРА́ТИ діал. Десь обік в трощах деркає деркач (І. Франко); В очеретах дерчали деркачі (П. Словник синонімів української мови
- скрекотати — Скрекота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і скрекоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть; скрекоти́, скрекоті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скрекотати — Скрекота́ти, -кочу́, -чеш и скрекотіти, -чу, -тиш гл. Стрекотать, каркать, квакать. Чуб. II. 90. Сорока скрекоче — гості будуть. Ном. № 11793. І скрекотять жаби, мав тисяча дівок регоче на селі під великодні свята. К. Дз. 141. Словник української мови Грінченка