скривдити
СКРИ́ВДИТИ, джу, диш, док., кого.
1. Док. до кри́вдити.
Вже як менший брат чим її скривдить, так Галя й словечка не зможе вимовити і втече од усіх (Марко Вовчок);
Ми справді трохи скривдили його (І. Франко);
Стало їй солодко, що в неї з'явився в рідному домі захисник, який не дасть її скривдити (З. Тулуб);
Насміхатися з нього, скривдити його ніхто не наважується (О. Гончар).
2. перев. чим, розм. Наділити чим-небудь у недостатній мірі або наділити чимсь поганим, позбавити чогось.
[Горпина:] Мене Бог не скривдив кумами. Хвалити Бога, не цураються мене простої (І. Нечуй-Левицький);
Підходить парубійко, ростом Бог не скривдив (О. Ковінька);
Її сестрички мають те, в чому її так скривдила природа: вроду (Ірина Вільде).
3. рідко. Порушити вірність чому-небудь.
Хай нагада себе в цім слові Здавен прихильний вам піїт: – Не скривдив він святій любові І пориванням давніх літ! (М. Старицький);
Тільки третій із легінів, Що його Пігул відзначив, Тільки цей надій не скривдив, Хлопець рицарської вдачі (М. Шеремет).
Значення в інших словниках
- скривдити — (дати комусь менше, як іншим) недодати, обділити. Словник синонімів Полюги
- скривдити — скри́вдити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скривдити — див. кривдити Словник синонімів Вусика
- скривдити — -джу, -диш, перех., док. 1》 Док. до кривдити. 2》 перев. чим, розм. Наділити чим-небудь у недостатній мірі або наділити чимсь поганим, позбавити чогось. 3》 рідко. Порушити вірність чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скривдити — му́хи не зоби́дить (не скри́вдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. Передерій зроду-віку мухи не зобидив (З журналу); Тато був добряк-добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не підвищував, тільки на скрипці грав) (В. Нестайко). Фразеологічний словник української мови
- скривдити — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
- скривдити — Скри́вдити, -джу, -диш; скривдь, скри́вдьте і скривди́ти, -джу́, -ди́ш; скри́вди́, скри́вді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скривдити — СКРИ́ВДИТИ, джу, диш, перех., док. 1. Док. до кри́вдити. Вже як менший брат чим її скривдить, так Галя й словечка не зможе вимовити і втече од усіх (Вовчок, І, 1955, 288); Ми справді трохи скривдили його (Фр. Словник української мови в 11 томах
- скривдити — Скривдити, -джу, -диш гл. Обидѣть, причинить несправедливость. Ном., стр. 180. Скривдили ляхи український люд. Стор. МПр. 130. Словник української мови Грінченка