скрип
СКРИП¹, у, ч.
Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин.
Заробітчани йшли мовчки. Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків (Панас Мирний);
Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (І. Франко);
Розмову перервав скрип дверей (Я. Галан);
Віддалилася й стихла пісня, і тоді виразнішим став скрип журавля над колодязем (М. Олійник);
Северин... цьвохкає биків батогом, гарба із скрипом рушає далі (Григорій Тютюнник);
// Звуки, які видають деякі птахи (снігурі, деркачі і т. ін.).
Полотна біліють на жовтім лататті, Лужки процвітають, та скрип деркача (М. Стельмах).
СКРИП², виг.
1. Звуконаслідування, що означає різкий, високий звук від тертя, стискання і т. ін. предметів або їх частин.
2. розм. Уживається як присудок за знач. скрипі́ти.
Аж у сінях двері скрип, Далі в хату двері рип, Шелеп кум у хатку! (С. Руданський);
Заворушилося колесо проти води, тільки скрип, скрип, скрип! (М. Стельмах).
◇ (1) З скри́пом (з ри́пом) – з великими труднощами, нелегко.
Неспокійне життя Крутогори зі скрипом, непередбаченими зупинками, поволі, але неухильно ішло вперед (М. Ю. Тарновський);
З скри́пом-ри́пом.
Інші дівчата входили в життя майстерні з скрипом-рипом, часто з сльозами й наріканням (І. Сенченко).
Значення в інших словниках
- скрип — скрип 1 вигук незмінювана словникова одиниця скрип 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- скрип — Скрипіт, скрипіння. Словник синонімів Караванського
- скрип — I -у, ч. Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин. || Звуки, що їх видають деякі птахи (снігурі, деркачі і т. ін.). Зі скрипом — дуже трудно, через силу або знехотя. II виг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрип — з скри́пом (з ри́пом). З великими труднощами, нелегко. Неспокійне життя Крутогори зі скрипом, непередбаченими зупинками, поволі, але неухильно ішло вперед (М. Ю. Тарновський). з скри́пом-ри́пом. Інші дівчата входили в життя майстерні з скрипом-рипом, часто з сльозами й наріканням (І. Сенченко). Фразеологічний словник української мови
- скрип — СКРИП¹, у, ч. Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин. Заробітчани йшли мовчки. Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків (Мирний, І, 1949, 226); Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр. Словник української мови в 11 томах
- скрип — рос. скрип випереджаюча видача сертифіката на нові акції перед тим, як вони будуть надруковані і видані на руки інвесторам. Eкономічна енциклопедія
- скрип — Скрип! I меж. Скрипъ! Пішли колеса.... тільки скрип, скрип, скрип. Грин. І. 39. --------------- Скрип, -пу II м. Скрипъ, скрипѣніе. чо́боти на скрипах. Скрипящіе сапоги. Словник української мови Грінченка