скрип

СКРИП¹, у, ч. Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин.

Заробітчани йшли мовчки. Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків (Мирний, І, 1949, 226);

Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Фр., IV, 1950, 31);

Розмову перервав скрип дверей (Галан, Гори.., 1956, 96);

Віддалилася й стихла пісня, і тоді виразнішим став скрип журавля над колодязем (М. Ол., Леся, 1960, 83);

Северин… цьвохкає биків батогом, гарба із скрипом рушає далі (Тют., Вир, 1964, 66);

// Звуки, які видають деякі птахи (снігурі, деркачі і т. ін.).

Полотна біліють на жовтім лататті, Лужки процвітають, та скрип деркача (Стельмах, V, 1963, 35).

◊ З (зі) скри́пом — дуже трудно, через силу або нехотя.

Неспокійне життя Крутогори зі скрипом, непередбаченими зупинками, поволі, але неухильно ішло вперед (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 121).

СКРИП², виг.

1. Звуконаслідування, що означає різкий, високий звук від тертя, стискання і т. ін. предметів або їх частин.

2. розм. Уживається як присудок за знач. скрипі́ти.

Аж у сінях двері скрип, Далі в хату двері рип, Шелеп кум у хатку! (Рудан., Тв., 1959, 218);

Заворушилося колесо проти води, тільки скрип, скрип, скрип! (Стельмах, II, 1962, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрип — скрип 1 вигук незмінювана словникова одиниця скрип 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скрип — Скрипіт, скрипіння. Словник синонімів Караванського
  3. скрип — I -у, ч. Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин. || Звуки, що їх видають деякі птахи (снігурі, деркачі і т. ін.). Зі скрипом — дуже трудно, через силу або знехотя. II виг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скрип — СКРИП¹, у, ч. Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин. Заробітчани йшли мовчки. Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків (Панас Мирний); Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (І. Словник української мови у 20 томах
  5. скрип — з скри́пом (з ри́пом). З великими труднощами, нелегко. Неспокійне життя Крутогори зі скрипом, непередбаченими зупинками, поволі, але неухильно ішло вперед (М. Ю. Тарновський). з скри́пом-ри́пом. Інші дівчата входили в життя майстерні з скрипом-рипом, часто з сльозами й наріканням (І. Сенченко). Фразеологічний словник української мови
  6. скрип — рос. скрип випереджаюча видача сертифіката на нові акції перед тим, як вони будуть надруковані і видані на руки інвесторам. Eкономічна енциклопедія
  7. скрип — Скрип! I меж. Скрипъ! Пішли колеса.... тільки скрип, скрип, скрип. Грин. І. 39. --------------- Скрип, -пу II м. Скрипъ, скрипѣніе. чо́боти на скрипах. Скрипящіе сапоги. Словник української мови Грінченка