скручуватися

СКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док.

1. Крутячись, звиватися.

Заводить Ромко, молодий авіаконструктор, гумомотор. За кожним поворотом руки розтягається, скручуючись, резиновий [гумовий] шнур (О. Донченко);

// Завиватися (про волосся, вуса).

Кінчики стриженого короткого вуса [у Коваля] потроху руділи й скручувались (І. Микитенко).

2. Згортатися трубкою, клубком, кільцем і т. ін.

Щоб пояс не скручувався в трубочку і не загинався, його в'яжуть упоперек снопиком (з навч. літ.);

Швидко обертаються мільйони веретен, .. співаючи тихеньку пісню про те, як у цьому казковому царстві народжується чарівне плетиво синтетичних шовкових ниток, як вони перетворюються на різнобарвні полотняні ріки, що скручуються у великі сувої (з наук.-попул. літ.);

Верстат рівно шелестів металом .. Стружка скручувалась у спіраль і падала шматочками (Д. Ткач);

Рубанок в його руках свистів, стружки, скрутившись в спіралі, літали з-під його долонь (М. Томчаній);

// Засихаючи, підгинати краї (про листя, пелюстки і т. ін.).

Тінь від акацій була ріденька, мерехтлива. Маленьке листя на деревах поруділо, скрутилося від спеки і пилу (М. Чабанівський);

Об'їдені [личинками] частинки хвої стають жовтими і скручуються, що надає ушкодженим гілкам кучерявості (з наук. літ.);

// Дуже згинатися, скорчуватися (перев. під дією вогню).

Бомба влучила якраз всередину будинку .. Дахове залізо скручувалось.., зривалось униз (С. Журахович);

Горить і скручується у пальцях сірник (В. Бабляк);

На гусениці [танка] горить і скручується обвуглене колосся пшениці (В. Логвиненко).

3. Лягати, лежати, згорнувшись кільцем (перев. про повзуна).

Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Донченко);

* Образно. Вискочила [блискавка] з хмар, мов огняний змій, вмить скрутилась, звилася, як гадина, і оперезала півнеба (І. Нечуй-Левицький).

4. Зіщулюватися, підтягаючи коліна до грудей.

5. тільки док. Скорчитися від болю.

За таке слово, почуте колись у цьому дворі, батько міг оперезати батогом так, що аж скрутишся (Д. Бедзик);

Григор уперіщив [собаку] батогом, аж скрутився той (Є. Гуцало).

6. тільки док., перен., розм. Бурхливо зреагувати на що-небудь, не стримуючи гніву, злості, заздрощів і т. ін.

Семен мало не скрутився з нетерплячки, чекаючи, поки становий пообідає (М. Коцюбинський);

– Писарша скрутиться од злості! – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький);

Він так може в'їсти словом якогось односельчанина, що той аж скрутиться (М. Стельмах);

// вульг. Померти.

7. Змінювати напрямок свого плину, пролягання (про річку, дорогу і т. ін.);

// безос.

Минули [подорожні] кілька хат .. Коло хати, де жінка пасла овечку, скручувалось доріжкою вгору (Н. Кобринська);

// розм. Перевертатися, перехилятися набік.

Скрутився [літак] на крило і приземлився догори дригом (Ю. Яновський);

// перен., розм. Змінюватися на гірше, перетворюватися на щось небажане.

Геройство Процеве скрутилось йому в біду (В. Бабляк);

Скрутився тепер світ та й годі... (М. Стельмах);

// тільки док., перен., розм. Зазнати невдачі у справах.

Хоч би я за пана пішла, як моя доля така, то й пан скрутиться; а як моя добра доля, то пійду [піду] за п'яницю, то й п'яниця поправиться (прислів'я).

8. тільки док., перен., розм. Втратити розум, збожеволіти.

[Гаврило:] Зовсім скрутився Хома: зробив собі з нитки вудку, пішов до річки, став над ополонкою, я гукаю, щоб ішов робить, а він рукою маха (М. Кропивницький);

Засумувала панночка, аж змарніла і зблідла. Стара зовсім скрутилась, – не зна далі, на яку ступити (Марко Вовчок);

Тепер Турові речі за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть, справді скрутивсь од жиру запорожець (П. Куліш).

9. тільки док., безос., перен., розм. Статися (про щось небажане, неприємне).

– Ось їй треба дякувати. А то – скрутилося б нам... Насте!.. Насте!.. – озирнувся він, шукаючи очима дівчину (В. Речмедін).

10. тільки недок. Пас. до скру́чувати 1, 2, 4.

◇ (1) Бода́й (щоб і т. ін.) [же] ви скрути́лися – уживається як проклін, побажання смерті, загибелі кому-небудь.

– Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (М. Коцюбинський);

(2) [І] скрути́лося і (та) змоло́лося:

а) швидко сталося, відбулося що-небудь.

– Надто поспішно все вирішуєте, от де заковика. За одну мить і скрутилося і змололося (В. Собко);

б) (кому) дісталося кому-небудь за якусь провину.

– Петре! – кажу я, – гляди лишень, щоби тобі не скрутилось та не змололось за цю кукурудзу (І. Нечуй-Левицький);

(3) Кому́ (кому́сь) скру́титься, а кому́ (мені́, тобі́ і т. ін.) зме́леться – один винен, а відповідати доведеться іншому.

[Соцький:] Та вже я почуваю, що буде мені морда бита, мовляв: кому-кому скрутиться, а мені змелеться (М. Кропивницький);

[Федора (стурбовано):] О, це мені знову напасть, кому скрутиться, а Федорі змелеться! (С. Васильченко);

Присутні в кузні зрозуміли, що назріває халепа, і всі запитально глянули на старого Перегуду .. Найбільше непокоївся Терешко Контуш. “Кому скрутиться, а мені змелеться”, – думав він (А. Іщук);

Не зме́леться, то скру́титься див. зме́люватися;

(4) Скрути́тися, як му́ха на окро́пі – заметушитися, дуже розхвилювавшись від чого-небудь.

– Оце, Манюню, що то значить молодий хлопець .. Як зобачила [побачила] дівчина, то як муха на окропі скрутилася... І сіль розсипала, і страву мало не вилляла (М. Коцюбинський);

(5) Скру́чуватися / скрути́тися в три поги́белі – те саме, що Гну́тися (згина́тися) / зігну́тися в дугу́ (в три поги́белі) (див. гну́тися).

Кому ж не вистачало місця на сидінні, примощувався під стіною, скручувався де-небудь у темному кутку в три погибелі і був щасливий (Ю. Збанацький).