скручуватися
СКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док.
1. Крутячись, звиватися.
Заводить Ромко, молодий авіаконструктор, гумомотор. За кожним поворотом руки розтягається, скручуючись, резиновий шнур (Донч., І, 1956, 74);
// Завиватися (про волосся, вуса).
Кінчики стриженого короткого вуса [у Коваля] потроху руділи й скручувались (Мик., II, 1957, 382).
2. Згортатися трубкою, клубком, кільцем і т. ін.
Щоб пояс не скручувався в трубочку і не загинався, його в’яжуть упоперек снопиком (В’язання.., 1957, 40);
Швидко обертаються мільйони веретен,.. співаючи тихеньку пісню про те, як у цьому казковому царстві народжується чарівне плетиво синтетичних шовкових ниток, як вони перетворюються на різнобарвні полотняні ріки, що скручуються у великі сувої (Знання.., 9, 1965, 4);
Верстат рівно шелестів металом.. Стружка скручувалась у спіраль і падала шматочками (Ткач, Арена, 1960, 35);
Рубанок в його руках свистів, стружки, скрутившись в спіралі, літали з-під його долонь (Томч., Готель.., 1960, 90);
// Засихаючи, підгинати краї (про листя, пелюстки і т. ін.).
Тінь від акацій була ріденька, мерехтлива. Маленьке листя на деревах поруділо, скрутилося від спеки і пилу (Чаб., За півгодини.., 1963, 24);
Об’їдені [личинками] частинки хвої стають жовтими і скручуються, що надає ушкодженим гілкам кучерявості (Колг. Укр., 5, 1962, 40);
// Дуже згинатися, скорчуватися (перев. під дією вогню).
Бомба влучила якраз всередину будинку.. Дахове залізо скручувалось.., зривалось униз (Жур., Вечір.., 1958, 375);
Горить і скручується у пальцях сірник (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 27);
На гусениці [танка] горить і скручується обвуглене колосся пшениці (Логв., Давні рани, 1961, 37).
3. Лягати, лежати, згорнувшись кільцем (перев. про повзуна).
Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (Донч., І, 1957, 41);
*Образно. Вискочила [блискавка] з хмар, мов огняний змій, вмить скрутилась, звилася, як гадина, і оперезала півнеба (Н.-Лев., II, 1956, 389).
Скру́чуватися (скрути́тися) в клубо́к (клубко́м, в клубо́чок, клубо́чком і т. ін.) див. клубо́к, клубо́чок.
4. Зіщулюватися, підтягаючи коліна до грудей.
Скру́чуватися (скрути́тися) в три поги́белі — те саме, що Згина́тися (зігну́тися) в три поги́белі ( див. згина́тися).
Кому ж не вистачало місця на сидінні, примощувався під стіною, скручувався де-небудь у темному кутку в три погибелі і був щасливий (Збан., Сеспель, 1961, 8).
5. тільки док. Скорчитися від болю.
За таке слово, почуте колись у цьому дворі, батько міг оперезати батогом так, що аж скрутишся (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 202);
Григор уперіщив [собаку] батогом, аж скрутився той (Гуц., Скупана.., 1965, 23).
6. тільки док., перен.., розм. Бурхливо зреагувати на що-небудь, не стримуючи гніву, злості, заздрощів і т. ін.
Семен мало не скрутився з нетерплячки, чекаючи, поки становий пообідає (Коцюб., І, 1955, 125);
— Писарша скрутиться од злості! — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 185);
Він так може в’їсти словом якогось односельчанина, що той аж скрутиться (Стельмах, І, 1962, 234);
// вульг. Померти.
◊ Бода́й (щоб і т. ін.) [же] ви скрути́лися — уживається як проклін, побажання смерті, загибелі кому-небудь.
— Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (Коцюб., І, 1955, 111).
7. Змінювати напрямок свого плину, пролягання (про річку, дорогу і т. ін.);
// безос.
Минули [подорожні] кілька хат.. Коло хати, де жінка пасла овечку, скручувалось доріжкою вгору (Кобр., Вибр., 1954, 154);
// розм. Перевертатися, перехилятися набік.
Скрутився [літак] на крило і приземлився догори дригом (Ю. Янов., І, 1954, 54);
// перен., розм. Змінюватися на гірше, перетворюватися на щось небажане.
Геройство Процеве скрутилось йому в біду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 157);
Скрутився тепер світ та й годі… (Стельмах, І, 1962, 602);
// тільки док., перен., розм. Зазнати невдачі у справах.
Хоч би я за пана пішла, як моя доля така, то й пан скрутиться; а як моя добра доля, то пійду [піду] за п’яницю, то й п’яниця поправиться (Укр.. присл.., 1963, 182).
8. тільки док., перен., розм. Втратити розум, збожеволіти.
[Гаврило:] Зовсім скрутився Хома: зробив собі з нитки вудку, пішов до річки, став над ополонкою, я гукаю, щоб ішов робить, а він рукою маха (Кроп., IV, 1959, 152);
Засумувала панночка, аж змарніла і зблідла. Стара зовсім скрутилась,— не зна далі, на яку ступити (Вовчок, І, 1955, 114);
Тепер Турові речі за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть, справді скрутивсь од жиру запорожець (П. Куліш, Вибр., 1969, 100).
◊ З глу́зду скрути́тися див. глузд.
9. тільки док., безос., перен., розм. Статися (про щось небажане, неприємне).
— Ось їй треба дякувати. А то — скрутилося б нам… Насте!.. Насте!..— озирнувся він, шукаючи очима дівчину (Речм., Весн. грози, 1951, 107).
◊ [І] скрути́лося (скру́титься) і (та) змоло́лося (зме́леться):
а) (що) що-небудь швидко сталося (станеться), відбулося (відбудеться).
— Можна нам ненадовго до вас податися?.. — Можна, звичайно, можна, три кімнати порожні стоять… Це не проблема. Надто поспішно все вирішуєте, от де заковика. За одну мить і скрутилося і змололося (Собко, Справа.., 1959, 288);
б) (кому) комусь дісталося (дістанеться) за яку-небудь провину.
— Петре! — кажу я, — гляди лишень, щоб тобі не скрутилось та не змололось за цю кукурудзу (Н.-Лев., III, 1956, 281);
Вона назад Уже тікати хоче, Та бджоли жалять І шпигають в очі.. Аж тут Свині Скрутилось І змололось (Іванович, Перебендя.., 1960, 93);
Кому́ (кому́сь) скру́титься, а кому́ (мені́, тобі́ і т. ін.) зме́леться — один винен, а відповідати доведеться іншому.
[Соцький:] Та вже я почуваю, що буде мені морда бита, мовляв: кому-кому скрутиться, а мені змелеться (Кроп., II, 1958, 487);
[Федора (стурбовано):] О, це мені знову напасть, кому скрутиться, а Федорі змелеться! (Вас., III, 1960, 146);
Присутні в кузні зрозуміли, що назріває халепа, і всі запитально глянули на старого Перегуду.. Найбільше непокоївся Терешко Контуш. «Кому скрутиться, а мені змелеться»,— думав він (Іщук, Вербівчани, 1961, 89);
Не зме́леться, то скру́титься — хоч так, хоч інакше; щось та буде.
— Та ти не журися, Лесю,— веселіше заговорив Петро Антонович, помітивши доччин смуток.— Якось воно буде. Не змелеться, то скрутиться… (М. Ол., Леся, 1960, 136).
10. тільки недок. Пас. до скру́чувати 1, 2, 4.
Значення в інших словниках
- скручуватися — скру́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скручуватися — див. звиватися Словник синонімів Вусика
- скручуватися — -уюся, -уєшся, недок., скрутитися, -учуся, -утишся, док. 1》 Крутячись, звиватися. || Завиватися (про волосся, вуса). 2》 Згортатися трубкою, клубком, кільцем і т. ін. || Засихаючи, підгинати краї (про листя, пелюстки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скручуватися — СКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док. 1. Крутячись, звиватися. Заводить Ромко, молодий авіаконструктор, гумомотор. За кожним поворотом руки розтягається, скручуючись, резиновий [гумовий] шнур (О. Словник української мови у 20 томах