скулюватися
СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, СКУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ін.).
На ту згадку Андрій якось інстинктивно скулювався та й схиляв голову на груди (А. Кримський);
Леон зблід, скулився під градом тих слів (І. Франко);
Він весь скулився і напружився – наче ладнався зробити стрибок (Ю. Смолич);
// тільки док. Зсутулитися, згорбитися.
Ще більше скулився [дід], зморщився в грибочок сушений.., якось посірів увесь, неначе землі грудочка (Г. Хоткевич);
Батько скулився ще гірше: окупація на ньому позначилася горбом (Я. Качура).
2. Скручуватися в клубок.
Їжак пробіг, може, зо три кроки, потім скулився в борозді [борозні] (І. Франко);
// Скорчуватися, примостившись де-небудь.
Злидні [казкові істоти] скулюються під порогом темною купою (Леся Українка);
Скулився [Бекір] долі біля порога (М. Коцюбинський);
Орися, скулившись, лежала на бочку (Григорій Тютюнник);
Сашко скулився на тачанці коло кулемета (Ю. Яновський);
* Образно. Місто скулилось, накрите чорним рядном ночі, і спало не спало – слухало (Мирослав Ірчан).
Значення в інших словниках
- скулюватися — ску́люватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- скулюватися — Кулитися, щулитися, корчитися, (клубком) скручуватися, карлючитися, кандзюбитися, коцюрбитися, судомитися; док. СКУЛИТИСЯ, згорбитися. Словник синонімів Караванського
- скулюватися — ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл. Словник синонімів української мови
- скулюватися — СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, СКУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ів.). На ту згадку Андрій якось інстинктивно скулювався та й схиляв голову на груди (Крим. Словник української мови в 11 томах