скупитися
СКУПИ́ТИСЯ¹, плю́ся, пи́шся; мн. скупля́ться; недок., на що, без дод. і з інфін.
Неохоче витрачати, давати іншим що-небудь, уникати витрат.
– Та ну, брате, не скупися, Позич-таки грошей! (С. Руданський);
– Як кого, то годує [Кіндрат] і поїть. Для своїх підлабузників не скупиться на народне добро (А. Головко);
* Образно. Почала [бабуся] нарікати на дідуся, який так прилип до свого моря, що навіть не мав часу приїхати на станцію нас зустріти. Потім перепало морю, що на рибу скупиться (Ю. Збанацький);
// чим, на чому. Бути надміру ощадливим.
Ще з осені вона .. скупилася і хлібом, і топ-ливом (Панас Мирний);
Немилосердно скупився Окунь не тільки на одежі, але й на харчуванні (М. Стельмах);
// на що. Бути стриманим у вияві чого-небудь.
Після цієї зустрічі Тимко ходив похмурий, скупився на ласку (Григорій Тютюнник);
Шрам ніколи не скупився на похвалу, коли було за що хвалити (В. Собко).
СКУПИ́ТИСЯ² див. скупо́вуватися.
СКУ́ПИТИСЯ див. ску́плюватися.
Значення в інших словниках
- скупитися — ску́питися дієслово доконаного виду скупчитися розм. скупи́тися 1 дієслово недоконаного виду неохоче витрачати скупи́тися 2 дієслово доконаного виду зробити покупки Орфографічний словник української мови
- скупитися — див. скуплюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скупитися — Скнарувати, скнарити, зіскнарвувати, зіскнарити, поскнарувати, поскнарити Словник чужослів Павло Штепа
- скупитися — Згромадитися Словник застарілих та маловживаних слів
- скупитися — не поскупи́тися / не скупи́тися на фа́рби, книжн. Висвітлювати, зображувати кого-, що-небудь дуже виразно (перев. з перебільшенням). Ще тільки вчора Роман читав у газеті про нього захоплюючий нарис. Автор нарису не поскупився на фарби, використав усю свою палітру (В. Минко). Фразеологічний словник української мови
- скупитися — ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ перев. док., розм. Словник синонімів української мови
- скупитися — СКУ́ПИТИСЯ див. ску́плюватися. СКУПИ́ТИСЯ¹, плю́ся, пи́шся; мн. скупля́ться; недок., на що, без додатка і з інфін. Неохоче витрачати, давати іншим що-небудь, уникати витрат. — Та ну, брате, не скупися, Позич-таки грошей! (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
- скупитися — Скупитися, -плюся, -пишся гл. Соединиться, собраться. Старшина.... скупилась тісно, плечем поуз плече. К. ЧР. 341. --------------- Скупитися, -плюся, -пишся гл. Избавиться, откупиться. Скупитись гріха. Ном. № 121. Словник української мови Грінченка