скуфія
СКУФІЯ́, ї́, ж.
Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів.
– Як приїхав до нас той передніший старий пан, я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторішу рясу .. та й пішов до його [нього] (І. Нечуй-Левицький);
У вузьку хвіртку [монастиря] проходить кілька ченців у чорних рясах та гостроверхих скуфіях (Н. Рибак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скуфія — скуфія́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скуфія — І розм. скуфійка Повсякденний головний убір священнослужителів — гостроверха шапка Словник церковно-обрядової термінології
- скуфія — -ї, ж. Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скуфія — Шапочка священика Словник чужослів Павло Штепа
- скуфія — СКУФІЯ́, ї́, ж. Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів. — Як приїхав до нас той передніший старий пан, я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторішу рясу.. та й пішов до його [нього] (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах