1. Словник української мови в 11 томах

скуфія

СКУФІЯ́, ї́, ж. Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів.

— Як приїхав до нас той передніший старий пан, я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторішу рясу.. та й пішов до його [нього] (Н.-Лев., І, 1956, 126);

У вузьку хвіртку [монастиря] проходить кілька ченців у чорних рясах та гостроверхих скуфіях (Рибак, Помилка.., 1956, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скуфія — скуфія́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. скуфія — І розм. скуфійка Повсякденний головний убір священнослужителів — гостроверха шапка Словник церковно-обрядової термінології
  3. скуфія — -ї, ж. Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скуфія — Шапочка священика Словник чужослів Павло Штепа
  5. скуфія — СКУФІЯ́, ї́, ж. Гостроверха шапка з чорного або фіолетового оксамиту у православного духовенства, монахів. – Як приїхав до нас той передніший старий пан, я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторішу рясу .. та й пішов до його [нього] (І. Словник української мови у 20 томах