скуфійка
СКУФІ́ЙКА, и, ж.
1. Зменш. до скуфія́.
2. Те саме, що скуфія́.
Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з’їхала аж на тім’я (Н.-Лев., III, 1956, 389);
Юрій побачив ченця.. Зібране в пучок на потилиці волосся скидалося на позаторішню траву, що визирала з-під старенької скуфійки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 184).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скуфійка — скуфі́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скуфійка — див. скуфія Словник церковно-обрядової термінології
- скуфійка — -и, ж. 1》 Зменш. до скуфія. 2》 Те саме, що скуфія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скуфійка — СКУФІ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш. до скуфія́. 2. Те саме, що скуфія́. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (І. Нечуй-Левицький); Юрій побачив ченця .. Зібране в пучок на потилиці волосся скидалося на позаторішню траву, що визирала з-під старенької скуфійки (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах