скушувати
СКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУСИ́ТИ, скушу́, ску́сиш, док., що.
Кусаючи, відділяти частину чого-небудь.
(1) Ску́шувати / скуси́ти набі́й, заст. – заряджаючи рушницю набоєм з паперовою голівкою, відривати її зубами.
Пан з небораком чатують за краком; Виймають з торбин причандали, Набої скусили і з цілої сили По кулі в рушниці загнали (М. Старицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скушувати — ску́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скушувати — -ую, -уєш, недок., скусити, скушу, скусиш, док., перех. Кусаючи, відділяти частину чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скушувати — СКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУСИ́ТИ, скушу́, ску́сиш, док., перех. Кусаючи, відділяти частину чого-небудь. Ску́шувати (скуси́ти) набі́й, заст.— заряджаючи рушницю набоєм з паперовою голівкою, відривати її зубами. Словник української мови в 11 томах
- скушувати — Скушувати, -шую, -єш сов. в. скусити, -шу, -сиш, гл. Скусывать, скусить. Щоб зуби не боліли, треба кожної пятниці зрізувати, а ще краще — скушувати ньогті. Грин. II. 41. Словник української мови Грінченка