1. Словник української мови у 20 томах

скінчений

СКІ́НЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до скінчи́ти 1.

Балабуха .. всмак з'їв пирога, неначе після дуже важкої, але добре скінченої праці (І. Нечуй-Левицький);

Товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна, учіння [навчання] скінчене і час би вже їй їхати додому (Леся Українка);

// скі́нчено, безос. пред.

Вона легко зітхнула, радіючи, що, нарешті, скінчено докучливу біганину (Ю. Смолич);

Вже .. й скінчено розмову (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скінчений — скі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скінчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скінчити 1). || скінчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скінчений — проспі́вана (доспі́вана, скі́нчена) пі́сенька (рідше пі́сня) чия. Настав кінець кому-, чому-небудь, чиясь діяльність закінчилась. — Ну, .. Корнію, проспівана твоя пісенька. Хоч би вже смерть, та не така паскудна (Ю. Збанацький); Отаман нахмурив брови .. Фразеологічний словник української мови
  4. скінчений — Скі́нчений, -на, -не; дієприкм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скінчений — СКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скінчи́ти 1. Балабуха.. всмак з’їв пирога, неначе після дуже важкої, але добре скінченої праці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах