скіфи
СКІ́ФИ, ів, мн. (одн. скіф, а, ч.; скіф'я́нка, рідко скі́фка и і скіфи́ня, і, ж.).
Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тисячолітті до н. е. – на початку І тисячоліття н. е.
По Україні проходив шлях скіфів і сарматів, які залишили глибокий слід в історії Південно-східної Європи (із журн.);
Він розпитував про нові археологічні розкопки, про стоянки первісної людини, про сліди скіфів і запорожців (Яків Баш);
В одній з них [могил], що знаходилась під північним краєм кургану, поховано знатну скіф'янку (з наук.-попул. літ.);
Шию багатої скіфки прикрашало золоте дуте намисто у вигляді гороху (із журн.);
Не зразу греки стали толерантні. Скіфиня теж хапала рогача (Л. Костенко).
△ (1) Ца́рські скі́фи – іраномовні кочові племена, які населяли південну частину степу України в VI–III ст. до н. е.
Кочові племена, основне ядро яких становили царські скіфи (“кращі і численні”) займали панівне становище у Скіфії (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- скіфи — -ів, мн. (одн. скіф, -а, ч.; скіф'янка, -и, ж.). Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в 1 тис. до н. е. – на початку 1 тис. н. е. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скіфи — Іраномовні племена, що в VII ст. до н.е. — III ст. н.е. жили у Пн. Причорномор'ї; осн. заняття: скотарство, землеробство, торгівля; у VII ст. до н.е. походи на країни Передньої Азії; у VI ст. до н.е. утворили протодержавне об'єднання; бл. 514 до н.е. Універсальний словник-енциклопедія
- скіфи — СКІ́ФИ, ів, мн. (одн. скіф, а, ч.; скіф’я́нка, и. ж.). Степові племена, які населяли південну частину території сучасної УРСР в І тисячолітті до н. е.— на початку І тисячоліття н. Словник української мови в 11 томах