скіфи
СКІ́ФИ, ів, мн. (одн. скіф, а, ч.; скіф’я́нка, и. ж.). Степові племена, які населяли південну частину території сучасної УРСР в І тисячолітті до н. е.— на початку І тисячоліття н. е.
По Україні проходив шлях скіфів і сарматів, які залишили глибокий слід в історії Південно-східної Європи (Вісник АН, 6, 1957, 3);
Він розпитував про нові археологічні розкопки, про стоянки первісної людини, про сліди скіфів і запорожців (Баш, На землі.., 1957, 24);
В одній з них [могил], що знаходилась під північним краєм кургану, поховано знатну скіф’янку (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 170).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скіфи — -ів, мн. (одн. скіф, -а, ч.; скіф'янка, -и, ж.). Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в 1 тис. до н. е. – на початку 1 тис. н. е. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скіфи — СКІ́ФИ, ів, мн. (одн. скіф, а, ч.; скіф'я́нка, рідко скі́фка и і скіфи́ня, і, ж.). Степові племена, які населяли південну частину території сучасної України в І тисячолітті до н. е. – на початку І тисячоліття н. Словник української мови у 20 томах
- скіфи — Іраномовні племена, що в VII ст. до н.е. — III ст. н.е. жили у Пн. Причорномор'ї; осн. заняття: скотарство, землеробство, торгівля; у VII ст. до н.е. походи на країни Передньої Азії; у VI ст. до н.е. утворили протодержавне об'єднання; бл. 514 до н.е. Універсальний словник-енциклопедія