слина

СЛИ́НА, и, ж.

Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин, зволожує ротову порожнину й сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі.

В Кайдаша натекло повний рот слини (І. Нечуй-Левицький);

Мав він неприємну звичку, розмовляючи, забуватися і бризкати слиною на співбесідника (О. Гончар).

◇ (1) [Аж] сли́на (сли́нка) [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без дод.:

а) кому-небудь дуже хочеться з'їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного.

– Якби можна... підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані. – Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський);

[Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте – у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий);

Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький);

Салат, редька густо зеленіють біля тину – в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький);

У мене аж слина покотилася від згадки про м'ясо та про пиріжки (І. Багмут);

б) хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним.

Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки [подарунки], Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський);

Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле);

[Аж] сли́ну пуска́є / пу́стить див. пуска́ти;

[Аж] сли́ну пуска́ти / пусти́ти див. пуска́ти;

Ковта́ти сли́ну (сли́нку, сли́нки, сли́ночку) див. ковта́ти;

Розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси) див. розпуска́ти;

Розпуска́ти / розпусти́ти сли́ні див. розпуска́ти;

(2) Що сли́на на язи́к принесе́, зі сл. говорити, вигукувати, лаяти і т. ін. – все, що заманеться.

Се була крепка [міцна] жінка і остра на язик, почала шарпатися зо мною і лаяти, що слина на язик принесе (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слина — сли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. слина — [слина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. слина — -и, ж. Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин і зволожує ротову порожнину, сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слина — сли́на́: ◊ ве́рзти нісенітниці, які сли́на́ прине́се на язи́к говорити перше, що спаде на думку (ср, ст): Коли він питатиме про діда ще раз, то ми будемо йому верзти всякі нісенітниці, які тільки слина принесе на язик... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. слина — Аж слину ликає. Про голодного, що дивиться як інші їдять. Плете, що слина на язик нанесе. Брехун. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. слина — Виділення слинних залоз; безбарвна, тягуча, з легкими переливами рідина, до складу якої входять вода, мінеральні та органічні речовини, осн. травні ензими, напр., птіалін; див. ензими Універсальний словник-енциклопедія
  7. слина — (аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  8. слина — Сли́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. слина — СЛИ́НА, и, ж. Рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині людини та хребетних тварин, зволожує ротову порожнину й сприяє змочуванню та перетравлюванню їжі. В Кайдаша натекло повний рот слини (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. слина — Слина, -ни ж. Слюна. Твої гроші роскотяться так, як слина. Чуб. V. 1135. ум. слинка, сли́ночка. Нашому маляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. Словник української мови Грінченка