слуга

СЛУГА́, и́, ч. і ж.

1. Людина для особистих послуг, виконання доручень (у домі, ресторані, готелі).

– Вибачайте, що лишаю вас на самоті... У мене слуг немає – я все сам (М. Коцюбинський);

Кликнули слугу Йосипенкову, зажовклу, захарчовану дівчину (Панас Мирний);

Він зайшов в гостиницю і довідався од слуг, що Каралаєва взяла номер на другому поверсі (І. Нечуй-Левицький);

– Як тільки вийде гуляти дівчина, слуги її ні на крок не відпускають, бо наказав вельможа (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Шестірний кинувся, наче слуга, розчиняти двері Петрові Петровичеві (Панас Мирний);

// тільки ж. Жінка, що прислуговує в домі.

Стала вона жалкуватись: – Що мені робити? Нема слуги! Чи не дасте ви мені яку з ваших? (Марко Вовчок);

Кликнули слугу Йосипенкову, зажовклу, захарчовану дівчину (Панас Мирний);

// заст. Озброєні люди, що перебувають на службі у кого-небудь.

Їде значний чоловік у кованому возі .. Слуги їдуть кінно округ воза (П. Куліш);

По дорозі, перед голубим ридваном шестернею, що в ньому пан Пампушка-Стародупський їхав, оточений не тільки кріпаками, а й найманими слугами, а й кінними джурами та лейстровим козацтвом, попід ногами в зміїстих скакунів раз по раз шастали сайгаки чи лисиці (О. Ільченко);

// тільки ч. Лакей у ресторані, готелі і т. ін.

Він зайшов в гостиницю і довідався од слуг, що Каралаєва взяла номер на другому поверсі (І. Нечуй-Левицький);

– Ти не ходи в кав'ярню .. Він [хазяїн] каже: мені не треба такого слуги. Рустем гяур, невірний... (М. Коцюбинський);

// перен. Людина, яка завжди готова виконувати чиєсь бажання, волю і т. ін.

Черниці уклоняються. [Голоси:] Буде, матушко, по глаголові твоєму. Ти наша мати – ми твої слуги (Панас Мирний).

2. Озброєні люди, що перебувають на службі у кого-небудь.

Їде значний чоловік у кованому возі .. Слуги їдуть кінно округ воза (П. Куліш).

3. Людина, яка завжди готова виконувати чиєсь бажання, волю і т. ін.

Черниці уклоняються. [Голоси:] Буде, матушко, по глаголові твоєму. Ти наша мати – ми твої слуги (Панас Мирний).

4. Той, хто служить кому-, чому-небудь, захищає чиїсь інтереси.

Слуга закону;

Поет любить слово. Але він – не слуга слова, він – його володар (М. Рильський).

(1) Рукода́йний слуга́ – вірний слуга.

Я був рукодайним слугою пана воєводи Острозького, я знаю його наміри (Іван Ле);

(2) Слуга́ наро́ду, ірон. – про представників законодавчої й виконавчої влади.

◇ (3) Бо́жий (Госпо́дній, Христо́вий) слуга́, рел. – представник духовенства.

[Матушка гуменя:] Жду я від неї вірної Господньої слуги, справної черниці (Панас Мирний);

[Єпископ:] В такому стані взять його не можу [до диякона]. Беру тебе, слуго Христовий (Леся Українка);

(4) Ваш (твій) покі́рний (уклі́нний) слуга́:

а) усталена форма перев. ввічливого закінчення листа.

З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов);

б) ввічлива форма називання себе.

Зібралися всі великі й малі мужі міста нашого, серед яких був також і я, уклінний ваш слуга, статечні читачі мої (Ю. Щербак).