1. Фразеологічний словник української мови

слуга

Бо́жий (Госпо́дній, Христо́вий) слуга́, рел. Представник духовенства. (Матушка гуменя:) Жду я від неї вірної Господньої слуги, справної черниці (Панас Мирний); (Єпископ:) В такому стані взять його не можу (до диякона). Беру тебе, слуго Христовий (Леся Українка).

ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слуга — слуга́ іменник чоловічого або жіночого роду, істота * Але: два, три, чотири слуги́ Орфографічний словник української мови
  2. слуга — (в покої) камердинер, (в кабаре) льокай; (у ченців) служка; жін. СЛУЖНИЦЯ; (закону) служитель; (царя) НЕҐ. сатрап; (Божий) СВЯЩЕНИК; ЗН. СІПАКА. Словник синонімів Караванського
  3. слуга — [слуга] -ги, д. і м. -уз'і, мн. слугие, слуг два (дв'і) слуги, ч. і ж. Орфоепічний словник української мови
  4. слуга — -и, ч. і ж. 1》 Людина для особистих послуг у домі. || тільки ж. Жінка, що прислуговує в домі. || заст. Озброєні люди, що перебувають на службі у кого-небудь. || тільки ч. Лакей у ресторані, готелі і т. ін. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. слуга — СЛУГА́, и́, ч. і ж. 1. Людина для особистих послуг, виконання доручень (у домі, ресторані, готелі). – Вибачайте, що лишаю вас на самоті... У мене слуг немає – я все сам (М. Словник української мови у 20 томах
  6. слуга — Ось тобі хомут і дуга, бо я вже більш не слуга. Говорить наймит, який більше не хоче працювати на свого господара. Сам слуга не візьметься встати, не то ціпом махати Нарікання господаря на робітника, якого мусів будити до роботи. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. слуга — НА́ЙМИТ (той, хто працював у наймах), НА́ЙМАНЕЦЬ рідко, НАЄ́МНИК зах.; РОБІТНИ́К (той, хто працював за наймом у приватного власника, підприємця); БАТРА́К (у сільському господарстві). Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь (І. Словник синонімів української мови
  8. слуга — СЛУГА́, и́, ч. і ж. 1. У поміщицькому та буржуазному побуті — людина для особистих послуг у домі. Марта Кирилівна сиділа на канапі, закинувши ногу на ногу, й думу думала. Слуга приніс самовар, поставив на столі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. слуга — Слуга, -ги об. Слуга. Яка пуга, така й слуга. Ном. № 8012. ум. служка, служенька, служечка. АД. І. 10. Ой маю я два служеньки, два братчики молоденькі. Чуб. V. 929. Словник української мови Грінченка