сльозити

СЛЬОЗИ́ТИ, зи́ть, недок.

1. Виділяти сльози, плакати (про очі).

Вітер сердито шматував убогу одіж, наскрізь пронизував тіло. А очі, що журно вдивлялися в туманну далину, сльозили (А. Головко);

Лежав [Аркадій] спокійно, але обличчя видалося їй якимсь зміненим .. Ліве почервоніле око сльозило (Ірина Вільде).

2. що. Викликати в когось сльози на очах.

Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, він свердлив у носі і сльозив очі (С. Голованівський);

Попіл вітром не розвіяло. Він і досі запорошує, сльозить очі старим матерям і літнім вдовам, що не зазнали материнства (з газ.).

3. перен. Витікати по краплині; сочитися.

Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (М. Коцюбинський);

Оглянув Кметик обережно бузька, розпука тяженька огорнула його душу: ліва нога в коліні надвоє зламана, а з-під лівого крила сльозить кров червона і тепла (С. Ковалів);

// Нести обмаль води.

Влітку часто-густо вона [річка Сура] ледь сльозила, а зараз несла каламутну воду широким потоком (П. Панч).