сльозити
СЛЬОЗИ́ТИ, зи́ть, недок.
1. неперех. Виділяти сльози, плакати (про очі).
Вітер сердито шматував убогу одіж, наскрізь пронизував тіло. А очі, що журно вдивлялися в туманну далину, сльозили (Головко, І, 1957, 122);
Лежав [Аркадій] спокійно, але обличчя видалося їй якимсь зміненим.. Ліве почервоніле око сльозило (Вільде, Сестри.., 1958, 93).
2. перех. Викликати в когось сльози на очах.
Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, він свердлив у носі і сльозив очі (Голов., Тополя.., 1965, 5);
Попіл вітром не розвіяло. Він і досі запорошує, сльозить очі старим матерям і літнім вдовам, що не зазнали материнства (Літ. Укр., 2.VІ 1967, 3).
3. неперех., перен. Витікати по краплині; сочитися.
Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку, оброслу травою (Коцюб., І, 1955, 342);
Оглянув Кметик обережно бузька, розпука тяженька огорнула його душу: ліва нога в коліні надвоє зламана, а з-під лівого крила сльозить кров червона і тепла (Ков., Світ.., 1960, 123);
// Нести обмаль води.
Влітку часто-густо вона [річка Сура] ледь сльозила, а зараз несла каламутну воду широким потоком (Панч, Гомон. Україна, 1954, 315).
Значення в інших словниках
- сльозити — сльози́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сльозити — -зить, недок. 1》 неперех. Виділяти сльози, плакати (про очі). 2》 перех. Викликати в когось сльози. 3》 неперех., перен. Витікати по краплині; сочитися. || Нести обмаль води. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сльозити — СЛЬОЗИ́ТИ, зи́ть, недок. 1. Виділяти сльози, плакати (про очі). Вітер сердито шматував убогу одіж, наскрізь пронизував тіло. А очі, що журно вдивлялися в туманну далину, сльозили (А. Словник української мови у 20 томах
- сльозити — ВИТІКА́ТИ (про рідину — рухатися, виділятися звідки-небудь струменем або краплями), ВИХО́ДИТИ, СОЧИ́ТИСЯ, ТОЧИ́ТИСЯ, ВИТО́ЧУВАТИСЯ, ВИСО́ЧУВАТИСЯ, СЛЬОЗИ́ТИ, СЛЬОЗИ́ТИСЯ, ПРОТІКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- сльозити — Сльози́ти, -зи́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сльозити — Сльозити, -зи́ть гл. безл. Слезиться, сочиться. Ном. № 267, ст. 298. см. слезити. Словник української мови Грінченка