сльозитися

СЛЬОЗИ́ТИСЯ, зи́ться, недок.

1. Наповнюватися сльозами, виділяти сльози (про очі).

Око, яке сльозилося, порожевіло, і сльоза покотилася по скроні (Ірина Вільде);

Обличчя було червоне, припухле, сльозилися очі (П. Кочура);

На старість очі в Дорохтея сльозяться на холоді й без холоду (М. Стельмах);

* Образно. Навколо холодно і темно, Сльозиться небо (В. Бичко).

2. перен. Виділяти краплі соку, вологи.

Темно-цегляста печінка, свіжа й блискуча, сльозилась ропою (М. Коцюбинський);

Де тільки не доводилося йому спати за роки війни! В непривітних казармах; у землянках, де стіни сльозилися прозорим соком, що викапував [виступав краплинами] з кінців перерубаних коренів (П. Загребельний);

// Витікати по краплині; сочитися.

Теплий сік З дерев розчахнутих помалу Сльозивсь (М. Стельмах);

* Образно. В широко відкритих очах дівчини сльозиться горе. Але вона не плаче, тільки до крові кусає запечені губи (І. Цюпа).

3. перен. Покриватися краплями вологи; пітніти.

Надворі була мряка. Повиті туманом, загратовані вікна нудно сльозились, накликаючи на нас тугу (Олесь Досвітній);

Шибки сльозилися, крізь них видно сіру, непривітну в осінній сльоті вулицю (О. Десняк).