1. Словник української мови у 20 томах

смерк

СМЕРК, у́, ч.

Те саме, що смерка́ння 1, 2.

Перед смерком я вийшов на берег (О. Донченко);

Сонце сіло за Черепанову гору, запав смерк (Ю. Смолич);

* Образно. Печерний ікластий лютий смерк не западе допоки аж останній самоїд не з'їсть себе самого і помре (В. Стус);

* У порівн. Біла снігова імла стояла над просторами, наче чудернацький білий смерк (Ю. Смолич).

(1) До смерку́ – до настання темноти.

До самого смерку бились козаки та пани на герцях. І тільки чорна ніч розвела ворогів на обидва боки (І. Нечуй-Левицький);

Часом Дарка так і до смерку ждала, а Юзя не приходила... Дарка почала “вичитувати” панні, ледве тая прийшла. – Чом ви-те, панно, не вийшли зараз по обіді? (Леся Українка);

(2) На смерку́ – коли смеркає.

Одного вечора, вже на смерку, надумав я за озеро (Марко Вовчок).

◇ Від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́) див. світа́нок;

З (від) ра́нку (з ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі) див. ра́нок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерк — смерк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. смерк — див. вечір; темрява Словник синонімів Вусика
  3. смерк — -у, ч. Те саме, що смеркання 1), 2). До смерку — до настання темноти. На смерку — коли смеркає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смерк — У, ч. Те саме, що смеркання. А смерк — біля воріт, з-за рогу ледь прогляне... (ЗД:46); Кульгавий день відходить, бо печерний ікластий лютий смерк не западе, допоки аж останній самоїд не з'їсть самого себе... (ВЦ:177). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. смерк — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
  6. смерк — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови
  7. смерк — СМЕРК, у́, ч. Те саме, що смерка́ння 1, 2. Перед смерком я вийшов на берег (Донч., VI, 1957, 289); Сонце сіло за Черепанову гору, запав смерк (Смолич, Мир.., 1958, 59); *Образно. Блиск і свист протнули смерк, Жар сузір померк (Бажан, Італ. Словник української мови в 11 томах
  8. смерк — Смерк, -ку ж. Сумерки. Употр. только съ предл. до: До самого смерку їхав. Покопала до смерку. Чуб. V. 415. Словник української мови Грінченка