1. Словник української мови у 20 томах

смеркання

СМЕРКА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. смерка́ти.

Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б'є... (Л. Первомайський);

* Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (О. Гончар).

2. Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки.

Вже майже не видно їх у раннім осіннім смерканні, і звуки сурм ледве чути (О. Гончар);

// Час між заходом сонця і настанням ночі.

Смеркання. Засвітились у Виборгському домі Ряди просторих вікон (М. Бажан).

3. у знач. присл. смерка́нням. Після заходу сонця; коли смеркає.

Смерканням робітники цукрорафінадного заводу передали в Медвин, що на світанку мають прибути драгуни (М. Стельмах).

4. перен. Стан занепаду.

На роботі з ним траплялися чудні припадки .. Хазяїн його не схотів такого клопоту й відпровадив його до лікарні, куди він оце ступив, переживаючи духовне смеркання (І. Микитенко).

(1) До смерка́ння – до настання темноти.

Тепер Уляна хоч трохи більше поспить: все-таки в економії вона працює лише до смеркання (М. Стельмах);

(2) На смерка́нні – після заходу сонця; коли смеркає.

Бій закінчився на смерканні повним розгромом двох німецьких батальйонів (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смеркання — смерка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. смеркання — Смерк, сутінок, присмерк, примеркання; (цивілізації) занепад. Словник синонімів Караванського
  3. смеркання — див. вечір; темрява Словник синонімів Вусика
  4. смеркання — -я, с. 1》 Дія за знач. смеркати. 2》 Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. || Час між заходом сонця і настанням ночі. До смеркання — до настання темноти. На смерканні — після заходу сонця; коли смеркає. 3》 у знач. присл. смерканням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смеркання — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
  6. смеркання — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови
  7. смеркання — Смерка́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. смеркання — СМЕРКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78); *Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124). Словник української мови в 11 томах
  9. смеркання — Смерка́ння, -ня с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. н. п. Словник української мови Грінченка