смеркання
СМЕРКА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. смерка́ти.
Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78);
*Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124).
2. Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки.
Вже майже не видно їх у раннім осіннім смерканні, і звуки сурм ледве чути (Гончар, II, 1959, 406);
// Час між заходом сонця і настанням ночі.
Смеркання. Засвітились у Виборгському домі Ряди просторих вікон (Бажан, Вибр., 1940, 142).
◊ Від (од) світа́нку до смерка́ння див. світа́нок;
Від світа́ння до смерка́ння див. світа́ння;
До смерка́ння — до настання темноти.
Тепер Уляна хоч трохи більше поспить: все-таки в економії вона працює лише до смеркання (Стельмах, І, 1962, 481);
З (від) ра́ння до смерка́ння див. ра́ння;
З (од, від) ра́нку до смерка́ння див. ра́нок;
На смерка́нні — після заходу сонця; коли смеркає.
Бій закінчився на смерканні повним розгромом двох німецьких батальйонів (Збан., Таємниця.., 1971, 299).
3. у знач. присл. смерка́нням. Після заходу сонця; коли смеркає.
Смерканням робітники цукрорафінадного заводу передали в Медвин, що на світанку мають прибути драгуни (Стельмах, І, 1962, 636).
4. перен. Стан занепаду.
На роботі з ним траплялися чудні припадки.. Хазяїн його не схотів такого клопоту й відпровадив його до лікарні, куди він оце ступив, переживаючи духовне смеркання (Мик., II, 1957, 233).
Значення в інших словниках
- смеркання — смерка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- смеркання — Смерк, сутінок, присмерк, примеркання; (цивілізації) занепад. Словник синонімів Караванського
- смеркання — див. вечір; темрява Словник синонімів Вусика
- смеркання — -я, с. 1》 Дія за знач. смеркати. 2》 Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. || Час між заходом сонця і настанням ночі. До смеркання — до настання темноти. На смерканні — після заходу сонця; коли смеркає. 3》 у знач. присл. смерканням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смеркання — СМЕРКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б'є... (Л. Первомайський); * Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- смеркання — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
- смеркання — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови
- смеркання — Смерка́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смеркання — Смерка́ння, -ня с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. н. п. Словник української мови Грінченка