смеркання

Значення в інших словниках

1. смеркання — смерка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. смеркання — див. вечір; темрява Словник синонімів Вусика
3. смеркання — -я, с. 1》 Дія за знач. смеркати. 2》 Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. || Час між заходом сонця і настанням ночі. До смеркання — до настання темноти. На смерканні — після заходу сонця; коли смеркає. 3》 у знач. присл. смерканням. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. смеркання — СМЕРКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б'є... (Л. Первомайський); * Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
5. смеркання — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
6. смеркання — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови
7. смеркання — Смерка́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. смеркання — СМЕРКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78); *Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124). Словник української мови в 11 томах
9. смеркання — Смерка́ння, -ня с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. н. п. Словник української мови Грінченка