1. Словник синонімів української мови

смеркання

СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал., СУ́МРАК діал. (після заходу сонця); ПІВСУ́ТІНКИ, ПІВСУ́ТІНЬ (неповні сутінки); НАПІВМО́РОК, ПІВТЕ́МРЯВА (дуже погане освітлення). Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув Тимко шелюги (Григорій Тютюнник); Страшна народна козацька сила, котру він (князь Єремія) ненавидів.., ніби виросла з землі й кинулась на його в сутінку вечора (І. Нечуй-Левицький); Як настає сутінь, сова плаває в теплому повітрі (Ю. Мартич); Вже й вечір настає; заступаються померки в хаті (Панас Мирний); В червоній вечірній стумі довго ще носили школярі воду з яру на город (С. Васильченко); Приходили пізно, як вже змрок обійме землю (Марко Вовчок); У хмільні смеркання мавки чорноброві Ждатимуть твоєї ніжності й любові (В. Симоненко); Сонце зникло за лісом. Присмерки швидко слалися по землі (С. Воскрекасенко); Увечері мати довго стоїть на вулиці.. Стоїть у присмерку печальна й самотня (Т. Масенко); В суморок на хвильку забігли додому (А. Головко); Сумерк. Довгі тіні, Прохолода (П. Дорошко); Другого вечора коло шостої сиділи ми обі в сумраці мовчки (О. Кобилянська); Надворі сяяло ясне осіннє сонце, а в маленькій кімнаті.. панувала затишна півсутінь (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смеркання — смерка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. смеркання — Смерк, сутінок, присмерк, примеркання; (цивілізації) занепад. Словник синонімів Караванського
  3. смеркання — див. вечір; темрява Словник синонімів Вусика
  4. смеркання — -я, с. 1》 Дія за знач. смеркати. 2》 Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. || Час між заходом сонця і настанням ночі. До смеркання — до настання темноти. На смерканні — після заходу сонця; коли смеркає. 3》 у знач. присл. смерканням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смеркання — СМЕРКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б'є... (Л. Первомайський); * Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  6. смеркання — від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З. Фразеологічний словник української мови
  7. смеркання — Смерка́ння, -ння, -нню, на -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. смеркання — СМЕРКА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78); *Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124). Словник української мови в 11 томах
  9. смеркання — Смерка́ння, -ня с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. н. п. Словник української мови Грінченка