смиконути
СМИКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, однокр., розм.
Підсил. до смикну́ти.
Злякано зиркнувши на вартового, смиконув [візник] віжками й круто повернув коні (Олесь Досвітній);
Він панну смиконув за плахтину, тая впала додолу (О. Ільченко);
Люльки [дід] не палив, а горілочку пив. Смиконе і напідпитку ласкаво промовить: – .. Читай, читай... (О. Ковінька);
Сердито затягувався [Оверко] скаженим самосадом. Санько, ото в брилі, аж закашлявся, сердега, як смиконув (А. Головко);
– Кінь як смиконе, як залопотить по лісі, Яременко вплутався у віжки (Г. Хоткевич);
// безос.
Цебер смиконуло й піднесло вгору (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смиконути — смикону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- смиконути — див. пиячити; рвати Словник синонімів Вусика
- смиконути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до смикнути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смиконути — (-ну, -неш) док.; мол., жрм. 1. (куди, звідки); мол., крим. Побігти, втекти звідкись. <...> добре, що я смиконув так, що аж три квартали ловили... (О. Ульяненко, Ізгої). 2. Те саме, що смикнути. Старий, мабуть, ще перед рибою десь смиконув гранчака. Словник жарґонної лексики української мови
- смиконути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док. Словник синонімів української мови
- смиконути — СМИКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до смикну́ти. Злякано зиркнувши на вартового, смиконув [візник] віжками й круто повернув коні (Досв., Вибр., 1959, 159); Він панну смиконув за плахтину, тая впала додолу (Ільч. Словник української мови в 11 томах
- смиконути — Смиконути, -ну, -неш гл. Сильно дернуть, рвануть. Як смиконе! Мнж. 35. Словник української мови Грінченка