1. Словник жарґонної лексики української мови

смиконути

(-ну, -неш) док.; мол., жрм.

1. (куди, звідки); мол., крим. Побігти, втекти звідкись. <...> добре, що я смиконув так, що аж три квартали ловили... (О. Ульяненко, Ізгої).

2. Те саме, що смикнути. Старий, мабуть, ще перед рибою десь смиконув гранчака. Чуєш, які хармани плете? (Ю. Гудзь, Ісихія).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смиконути — смикону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. смиконути — див. пиячити; рвати Словник синонімів Вусика
  3. смиконути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до смикнути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смиконути — СМИКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, однокр., розм. Підсил. до смикну́ти. Злякано зиркнувши на вартового, смиконув [візник] віжками й круто повернув коні (Олесь Досвітній); Він панну смиконув за плахтину, тая впала додолу (О. Словник української мови у 20 томах
  5. смиконути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  6. смиконути — СМИКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до смикну́ти. Злякано зиркнувши на вартового, смиконув [візник] віжками й круто повернув коні (Досв., Вибр., 1959, 159); Він панну смиконув за плахтину, тая впала додолу (Ільч. Словник української мови в 11 томах
  7. смиконути — Смиконути, -ну, -неш гл. Сильно дернуть, рвануть. Як смиконе! Мнж. 35. Словник української мови Грінченка