1. Словник української мови у 20 томах

смиренний

СМИРЕ́ННИЙ, а, е.

1. Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості.

Списав її [книжку] смиренний слуга господа .. брат Веріфікус (Леся Українка).

2. Покірний, лагідний.

Бойко сидить на лаві. Смиренний, тихий бойко (Г. Хоткевич);

// Який виражає покору, лагідність.

На смиренному обличчі старости хижішають темні, з розкиданими прожилками очі (М. Стельмах);

Смиренний тон;

// Сповнений покори.

Смиренна натура;

Смиренна молитва.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смиренний — смире́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смиренний — Негордий, не гордовитий, лагідний, покірний, смирний, не натуристий. Словник синонімів Караванського
  3. смиренний — див. покірний Словник синонімів Вусика
  4. смиренний — -а, -е. 1》 Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості. 2》 Покірний, лагідний. || Який виражає покору, лагідність. || Сповнений покори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смиренний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. смиренний — Смире́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смиренний — СМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості. Списав її [книжку] смиренний слуга господа.. брат Веріфікус (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. смиренний — Смиренний, -а, -е Смиренный. Смиренного возносять на високість. К. Іов. 12. Словник української мови Грінченка