1. Словник синонімів української мови

смиренний

СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., РАХМА́ННИЙ рідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько — цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); — Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився (Тетяні) плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). — Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смиренний — смире́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смиренний — Негордий, не гордовитий, лагідний, покірний, смирний, не натуристий. Словник синонімів Караванського
  3. смиренний — див. покірний Словник синонімів Вусика
  4. смиренний — -а, -е. 1》 Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості. 2》 Покірний, лагідний. || Який виражає покору, лагідність. || Сповнений покори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смиренний — СМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості. Списав її [книжку] смиренний слуга господа .. брат Веріфікус (Леся Українка). 2. Покірний, лагідний. Бойко сидить на лаві. Смиренний, тихий бойко (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. смиренний — Смире́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смиренний — СМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який усвідомлює свою мізерність, нікчемність; позбавлений гордовитості. Списав її [книжку] смиренний слуга господа.. брат Веріфікус (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. смиренний — Смиренний, -а, -е Смиренный. Смиренного возносять на високість. К. Іов. 12. Словник української мови Грінченка