1. Словник української мови у 20 томах

смирно

СМИ́РНО.

1. Присл. до сми́рний.

І знов похилилась голова униз смирно й ласкаво, мов голова ласкавого раба (І. Нечуй-Левицький);

[Матушка Ігуменя:] Краще зайди у церкву та богу помолися, а тоді й до мене зайдеш, коли хоч, та тихо та смирно побалакаєм (Панас Мирний).

2. у знач. виг., військ., заст. Струнко.

– Смирно! – гримнув старшина, відчиняючи двері і вступаючи в хату (Б. Грінченко);

[Степан:] Смирно, товаришу боєць! Як стоїте перед старшим сержантом? (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смирно — сми́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. смирно — 1》 Присл. до смирний. 2》 у знач. виг., військ., заст. Струнко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смирно — СМИ́РНО. 1. Присл. до сми́рний. І знов похилилась голова униз смирно й ласкаво, мов голова ласкавого раба (Н.-Лев., II, 1956, 41); Багато з них думає, як оце Сташка: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно... Словник української мови в 11 томах