смирний
СМИ́РНИЙ, а, е.
Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину).
– Усе парубоцтво – як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі, усі смирні (Г. Квітка-Основ'яненко);
Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Побоювався, що вчинить веремію, а вийшло навпаки – принишкла (М. Ю. Тарновський);
Воли такі смирні, тихі... (Панас Мирний);
// у знач. ім. сми́рний, ного, ч.; сми́рна, ної, ж. Покірна, лагідна людина.
Смирного й на тім світі б'ють (Номис);
Кожному упала нарізна дорога, – Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів);
// Який виражає покірність, лагідність.
Смирний голос;
Смирні очі;
// Спокійний у вияві, протіканні (про життя, роботу і т. ін.).
Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста з мого чола з того часу, як я до роботи взялась, тихої, смирної (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- смирний — сми́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- смирний — (хто) СМИРЕННИЙ, тихий, п. шовковий; (віл) рахманний, не норовистий, з. плохий; (голос) спокійний. Словник синонімів Караванського
- смирний — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
- смирний — -а, -е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину). || у знач. ім. смирний, -ного, ч.; смирна, -ної, ж. Покірна, лагідна людина. || Який виражає покірність, лагідність. || Спокійний у вияві, перебігу (про життя, роботу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- смирний — Сумирний, лагідний, необразливий, плохий, покірливий, поступливий, потульний, рахманний, слухняний, тихий, тихомирний, уклінний, див. зговірливий, кроткий, малодушний, робкий, покійний смирніти див. смирятися, утихомирюватися Словник чужослів Павло Штепа
- смирний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм. Словник синонімів української мови
- смирний — Сми́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смирний — СМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину). — Усе парубоцтво — як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі, усі смирні (Кв.-Осн., II, 1956, 397); Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Словник української мови в 11 томах