смирний

СМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину).

— Усе парубоцтво — як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі, усі смирні (Кв.-Осн., II, 1956, 397);

Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Побоювався, що вчинить веремію, а вийшло навпаки — принишкла (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 39);

Воли такі смирні, тихі… (Мирний, І, 1949, 351);

З хліва в дірку, вище од дверей, виглядала смирна коняка з добрими очима (Н.-Лев., II, 1956, 376);

// у знач. ім. сми́рний, ного, ч.; сми́рна, ної, ж. Покірна, лагідна людина.

Смирного й на тім світі б’ють (Номис, 1864, № 4079);

Кожному упала нарізна дорога,— Смілому багата, смирному убога (Щог., Поезії, 1958, 273);

// Який виражає покірність, лагідність.

— Який ви ще молодий та зелений! — сказала Каралаєва, хитаючи головою і дивлячись в самісінькі смирні очі Ломицькому (Н.-Лев., VI, 1966, 53);

— Підводи готові. Можна їхати,— сказав він і сів на стілець. Говорив смирним, тихим голосом (Тют., Вир, 1964, 33);

// Спокійний у вияві, протіканні (про життя, роботу і т. ін.).

Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста з мого чола з того часу, як я до роботи взялась, тихої, смирної (Л. Укр., І, І951, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смирний — сми́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смирний — (хто) СМИРЕННИЙ, тихий, п. шовковий; (віл) рахманний, не норовистий, з. плохий; (голос) спокійний. Словник синонімів Караванського
  3. смирний — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
  4. смирний — -а, -е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину). || у знач. ім. смирний, -ного, ч.; смирна, -ної, ж. Покірна, лагідна людина. || Який виражає покірність, лагідність. || Спокійний у вияві, перебігу (про життя, роботу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смирний — Сумирний, лагідний, необразливий, плохий, покірливий, поступливий, потульний, рахманний, слухняний, тихий, тихомирний, уклінний, див. зговірливий, кроткий, малодушний, робкий, покійний смирніти див. смирятися, утихомирюватися Словник чужослів Павло Штепа
  6. смирний — СМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); спокійний, не норовистий, не злий (про тварину). – Усе парубоцтво – як один. Усіх знаємо, усі чесні, усі добрі, усі смирні (Г. Квітка-Основ'яненко); Каленяк уже давно не бачив свою дружину такою смирною. Словник української мови у 20 томах
  7. смирний — СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. смирний — Сми́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)