1. Словник української мови у 20 томах

сміховисько

СМІХО́ВИСЬКО, а, с.

1. Те саме, що сміхо́вище.

Чудовисько, сміховисько .. [мене] осмішило (з народної пісні);

[Настя:] Сміховисько! .. Сестра у третіх за чиновником! .. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці..! (М. Кропивницький).

2. Глум, наруга, посміх.

– Не сівба – сміховисько .. Пляма на пляму лізе... – Не моя вина, тут Фокій бродив... – усміхається Роман (В. Бабляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміховисько — сміхо́висько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сміховисько — -а, с. 1》 Те саме, що сміховище. 2》 Глум, наруга, посміх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сміховисько — ПОСМІХО́ВИЩЕ (той або те, з кого (чого) сміються, глузують), ПОСМІХО́ВИСЬКО, ПО́СМІХ, ПОСМІ́ШИЩЕ, СМІХО́ВИЩЕ, СМІХО́ВИСЬКО, СМІХОТА́ розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Масло посміховищем зробив її, глумився, Ще й досі не загоїлася рана в серці (А. Словник синонімів української мови
  4. сміховисько — Сміхо́висько, -ка, -ку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сміховисько — СМІХО́ВИСЬКО, а, с. 1. Те саме, що сміхо́вище. Чудовисько, сміховисько.. [мене] осмішило (Коломийки, 1969, 106); [Настя:] Сміховисько!..Сестра у третіх за чиновником!.. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці..! (Кроп., II, 1958, 61). Словник української мови в 11 томах