сміховище
СМІХО́ВИЩЕ, а, с.
1. Той з кого (те, з чого) сміються, глузують; об'єкт насмішок.
Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Є. Гребінка);
– То ти хочеш, щоб твоя жінка ходила, як та обірвана циганка? То ти хочеш, щоб я була сміховищем для людей? (І. Нечуй-Левицький).
2. невідм., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх.
– Ой, сміховище! .. Дорого б я дав, щоб побачити таке видовисько, – невгавав пан Бжеський (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сміховище — сміхо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сміховище — -а, с. 1》 Те, з чого сміються, глузують; об'єкт насмішки, глузування. 2》 невідм., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сміховище — ПОСМІХО́ВИЩЕ (той або те, з кого (чого) сміються, глузують), ПОСМІХО́ВИСЬКО, ПО́СМІХ, ПОСМІ́ШИЩЕ, СМІХО́ВИЩЕ, СМІХО́ВИСЬКО, СМІХОТА́ розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Масло посміховищем зробив її, глумився, Ще й досі не загоїлася рана в серці (А. Словник синонімів української мови
- сміховище — Сміхо́вище, -ща; -щу; -вища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сміховище — СМІХО́ВИЩЕ, а, с. 1. Те, з чого сміються, глузують; об’єкт насмішки, глузування. Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Греб., І, 1957, 55); — То ти хочеш, щоб твоя жінка ходила, як та обірвана циганка?... Словник української мови в 11 томах
- сміховище — Сміховище, -ща с. Посмѣшище. Св. Л. 40. Охріме, не зробись сміховищем села. Греб. 371. Словник української мови Грінченка