сміховище
СМІХО́ВИЩЕ, а, с.
1. Те, з чого сміються, глузують; об’єкт насмішки, глузування.
Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Греб., І, 1957, 55);
— То ти хочеш, щоб твоя жінка ходила, як та обірвана циганка? То ти хочеш, щоб я була сміховищем для людей? (Н.-Лев., І, 1956, 384).
2. невідм., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх.
— Ой, сміховище!..Дорого б я дав, щоб побачити таке видовисько, — невгавав пан Бжеський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53).
На сміхо́вище [лю́дям (людське́)] — те саме, що На по́сміх [лю́дям] ( див. по́сміх).
— А як така чарівниця щонеділі буде качатись п’яна на гатці на сміховище людям? — спитала тихо й сумно мати (Н.-Лев., II, 1956, 157);
Чоботи, одежа, лице — все в Запорожця було вимащене в болото, викачане.. Можна було б подумати, що він нарядився так навмисне, на сміховище людське (Вас., II, 1959, 113).
Значення в інших словниках
- сміховище — сміхо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сміховище — -а, с. 1》 Те, з чого сміються, глузують; об'єкт насмішки, глузування. 2》 невідм., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сміховище — СМІХО́ВИЩЕ, а, с. 1. Той з кого (те, з чого) сміються, глузують; об'єкт насмішок. Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Є. Гребінка); – То ти хочеш, щоб твоя жінка ходила, як та обірвана циганка?... Словник української мови у 20 томах
- сміховище — ПОСМІХО́ВИЩЕ (той або те, з кого (чого) сміються, глузують), ПОСМІХО́ВИСЬКО, ПО́СМІХ, ПОСМІ́ШИЩЕ, СМІХО́ВИЩЕ, СМІХО́ВИСЬКО, СМІХОТА́ розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Масло посміховищем зробив її, глумився, Ще й досі не загоїлася рана в серці (А. Словник синонімів української мови
- сміховище — Сміхо́вище, -ща; -щу; -вища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сміховище — Сміховище, -ща с. Посмѣшище. Св. Л. 40. Охріме, не зробись сміховищем села. Греб. 371. Словник української мови Грінченка