1. Словник української мови в 11 томах

сміхота

СМІХОТА́, и́, ж., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх.

Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я причинний, то й усі, в кого часом бува зденервування, теж причинні! (Крим., Вибр., 1965, 569);

— Учора на затоці сміхота була. Галка Макогон чемпіонів мало не підрізала [не обігнала]… (Собко, Матв. затока, 1962, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхота — сміхота́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сміхота — див. диво Словник синонімів Вусика
  3. сміхота — -и, ж., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сміхота — СМІХОТА́, и́, ж., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати тільки сміх. Очевидячки, це вже сміхота, бо якщо я причинний, то й усі, в кого часом бува зденервування, теж причинні! (А. Кримський); – Учора на затоці сміхота була. Словник української мови у 20 томах
  5. сміхота — ПОСМІХО́ВИЩЕ (той або те, з кого (чого) сміються, глузують), ПОСМІХО́ВИСЬКО, ПО́СМІХ, ПОСМІ́ШИЩЕ, СМІХО́ВИЩЕ, СМІХО́ВИСЬКО, СМІХОТА́ розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Масло посміховищем зробив її, глумився, Ще й досі не загоїлася рана в серці (А. Словник синонімів української мови
  6. сміхота — Сміхота, -ти ж. = сміховина? Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка