сноб
СНОБ, а, ч.
1. Про людину, яка беззастережно схиляється перед манерами, смаками і т. ін. вищого суспільства і зневажливо ставиться до всього іншого.
2. Людина, яка вважає себе носієм вищої інтелектуальності та вишуканих смаків.
Нехай це снобів покоробить – Я до землі вклоняюсь вам, – Невтомним, мудрим хліборобам, – Батькам і сестрам, і братам (М. Гірник);
Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сноб — сноб іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сноб — див. ФЕРТ. Словник синонімів Караванського
- сноб — -а, ч. 1》 іст. Людина, яка беззастережно схилялася перед усім, що прийнято в аристократичному середовищі. 2》 Людина, яка свої смаки, манери і т. ін. вважає винятковими і ставиться зневажливо до людей з іншими смаками, манерами тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сноб — Зарозумілець, пихатько, пихаль, бундяк, див. філістер, мегаломан, честолюбець Словник чужослів Павло Штепа
- сноб — (англ. snob) особа, яка беззастережно схиляється перед модою, манерами, смаками, перед усім, що прийнято в буржуазно-аристократичному середовищі. Словник іншомовних слів Мельничука
- сноб — СНОБ, а, ч. Людина, яка беззастережно схиляється перед модами, манерами, смаками — усім, що прийнято в буржуазно-аристократичному середовищі. Словник української мови в 11 томах