снопик
СНО́ПИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до сніп.
Один чоловік пішов у неділю брати копи – возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Панас Мирний);
Виставлені [на Виставці передового досвіду] снопики прославлених високоврожайних сортів пшениці (з наук. літ.);
Валерик вийшов до них із-за куща зі своїм свіжим яскравим снопиком зелені та квітів (О. Гончар);
В печі тріснуло поліно, викинувши з піддувала снопик іскор (О. Ільченко);
* У порівн. Він не хотів утікати, “свою славу козацьку під ноги топтати”. І клав ворогів, як снопики (Т. Масенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снопик — сно́пик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- снопик — див. жмут Словник синонімів Вусика
- снопик — -а, ч. Зменш.-пестл. до сніп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снопик — СНО́ПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сніп. Один чоловік пішов у неділю брати копи — возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Мирний, V, 1955, 326)... Словник української мови в 11 томах
- снопик — Снопик, -ка ум. отъ сніп. снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. ум. отъ сніп. Словник української мови Грінченка