снопик
СНО́ПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сніп.
Один чоловік пішов у неділю брати копи — возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Мирний, V, 1955, 326);
Виставлені [на Виставці передового досвіду] снопики прославлених високоврожайних сортів пшениці (Хлібороб Укр., 5, 1971, 34);
Валерик вийшов до них із-за куща зі своїм свіжим яскравим снопиком зелені та квітів (Гончар, Таврія, 1952, 288);
В печі тріснуло поліно, викинувши з піддувала снопик іскор (Ільч., Серце жде, 1939, 336);
*У порівн. Він не хотів утікати, «свою славу козацьку під ноги топтати». І клав ворогів, як снопики (Мас., Життя.., 1960, 122).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снопик — сно́пик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- снопик — див. жмут Словник синонімів Вусика
- снопик — -а, ч. Зменш.-пестл. до сніп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снопик — СНО́ПИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сніп. Один чоловік пішов у неділю брати копи – возить додому. От наклав зовсім віз, тілько ще так остававсь один снопик положити (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- снопик — Снопик, -ка ум. отъ сніп. снопо́к, -пка, снопо́чок, -чка, сно́понько, -ка, м. ум. отъ сніп. Словник української мови Грінченка