снігурка
СНІГУ́РКА, и, ж.
1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні.
* У порівн. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (М. Коцюбинський).
2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти.
Весь день прикрашав ялинку. Робив це урочисто, остерігаючись, щоб не розбити якусь блискучу кульку чи снігурку (Ю. Мокрієв).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снігурка — снігу́рка іменник жіночого роду, істота казкова істота Орфографічний словник української мови
- снігурка — -и, ж. 1》 Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. 2》 Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. 3》 тільки мн. Ковзани з широкими полозками й сильно загнутою передньою частиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снігурка — СНІГУ́РКА, и, ж. 1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. *У порівн. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (Коцюб., II, 1955, 410). 2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. Словник української мови в 11 томах
- снігурка — Снігурка, -ки ж. раст. Anemone nemorosa. Вх. Пч. II. 29. Словник української мови Грінченка