снігурка
СНІГУ́РКА, и, ж.
1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні.
*У порівн. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (Коцюб., II, 1955, 410).
2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти.
Весь день прикрашав ялинку. Робив це урочисто, остерігаючись, щоб не розбити якусь блискучу кульку чи снігурку (Мокр., Слід.., 1969, 196).
3. тільки мн. Ковзани з широкими полозками й сильно загнутою передньою частиною.
Ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста, Сава Петрович, снігурки звуться (Головко, II, 1957, 215);
Сидячи на підлозі, він прив’язує до валянок старі, почорнілі від іржі снігурки (Ряб., Жайворонки, 1957, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снігурка — снігу́рка іменник жіночого роду, істота казкова істота Орфографічний словник української мови
- снігурка — -и, ж. 1》 Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. 2》 Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. 3》 тільки мн. Ковзани з широкими полозками й сильно загнутою передньою частиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снігурка — СНІГУ́РКА, и, ж. 1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. * У порівн. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (М. Коцюбинський). 2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. Словник української мови у 20 томах
- снігурка — Снігурка, -ки ж. раст. Anemone nemorosa. Вх. Пч. II. 29. Словник української мови Грінченка